Проведено випробування в лісових розсадниках органо-мінерального добрива, запропонованого авторами. Добриво складається з твердого осаду міських стічних вод та цільових добавок: деревної тирси у співвідношенні з осадом 1:1 та фосфогіпсу в кількості 10-15% від загальної маси суміші. Одноразове внесення добрива сприяло поліпшенню агрохімічних властивостей та гумусового стану орного шару грунту протягом 6 років. Добриво виявило позитивний вплив на ріст та якість сіянців дуба звичайного і не погіршило санітарно-бактеріологічного стану грунту.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ) з гіперкінетичним тонусом детрузора (ГТД) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Комплексна діагностика та лікування проведено 70 хворим ГСМ з ГТД та ДВТК. З них 33 чоловіки, середній вік яких становив 42,7 +- 2,2 року з тривалістю захворювання 13,4 +- 1,2 міс і 37 жінок, середній вік яких становив 44,5 +- 2,3 року, а тривалість захворювання - 16,7 +- 1,6 міс. Усім хворим з метою діагностики та контролю ефективності лікування до початку, після першого, третього, шостого курсів проводили урофлоуметрічне (УФМ) та електроміографічне (ЕМГ) дослідження сечового міхура, та ДВТК та їх сфінктерного апарату. Консервативна терапія включала проведення електростимуляції за гальмівною методикою. Оцінювання ефективності результатів лікування пацієнтів ГСМ з ГТД та поєднаною нейрогенною патологією ДВТК проводили за допомогою аналізу динаміки зміни скарг, даних опитувальників, урофлоуметрії, електроміографії. Заключения: одержані дані надали змогу розробити та оптимізувати методи лікування хворих ГСМ з ГТД та поєднаною нейрогенною патологією ДВТК.

Наведено результати лікування пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та патологією дистальних відділів товстого кишечнику. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстого кишечнику за поєднаної патології. Консервативне лікування за допомогою електростимуляції за гальмівною методикою пацієнтів даної категорії є ефективним.

Наведено результати лікування пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та патологією дистальних відділів товстого кишечнику. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстого кишечнику за поєднаної патології. Консервативне лікування за допомогою електростимуляції за гальмівною методикою пацієнтів даної категорії є ефективним.

Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики та лікування жінок із гіперактивним сечовим міхуром, поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. У дослідження були включені 73 жінки. Під час оцінювання симптомів клінічних проявів і даних ЕМГ та УФМ визначено дві групи хворих: перша - жінки з підвищеним тонусом нервово-м'язових структур (НМС) за гіперкінетичним типом; друга - жінки з підвищеним тонусом НМС за гіпокінетичним типом. У першій групі обстежено 37 жінок, середній вік яких становив 44,5 +- 2,3 року, а тривалість захворювання - 16,7 +- 1,6 міс. У другу групу дослідження ввійшли 36 жінок, середній вік яких становив 43,4 +- 2,1 року, а середня тривалість захворювання - 19,7 +- 1,5 міс. Проведене лікування засвідчило клінічно високу ефективність застосування електростимуляції залежно від стану тонусу НМС нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки, що підтверджено даними УФМ та ЕМГ. Одержані дані надали можливість розробити та оптимізувати методи лікування жінок з гіперактивним сечовим міхуром, поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки.

Наведено результати лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів (НСШ) і дистального відділу (ДВ) товстої кишки. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок з ПНГП НСШ і ДВ товстої кишки. Всі хворі з ПНГП нижніх відділів сечовивідної системи і нижніх відділів товстої кишки проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики. У групу дослідження ввійшли 30 жінок, середній вік яких становив 41,8 +- 2,1 року, середня тривалість захворювання - 18,4 +- 1,6 міс. Оцінювання ефективності проводили за допомогою клінічних та уродинамічних досліджень. Одержані результати були підставою для обгрунтування принципів диференційованого лікування хворих з ПНГП і ДВ товстої кишки, що надало можливість підвищити ефективність лікування. Наведені дані клінічних та уродинамічних досліджень надали можливість розробити та оптимізувати методи лікування залежно від стану тонусу нервово-м'язових структур НСШ і ДВ товстої кишки.

Наведено результати діагностики та лікування жінок з поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів (НСШ) і дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок з ПНГП НСШ і ДВТК. У групу дослідження ввійшли 30 жінок, середній вік яких становив 41,8 +- 2,1 року, середня тривалість захворювання - 18,4 +- 1,6 міс. Усі хворі проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики. Після завершення шести курсів лікування хворих даної групи фіксували значне покращання як клінічних результатів, так і результатів електроміографії. Одержані результати стали підставою для обгрунтування принципів диференційного лікування хворих із ПНГП НСШ і ДВТК, що надало можливість підвищити ефективність терапії.

Наведено результати досліджень функціонального стану нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки за нейрогенної патології. Встановлено, що електроміографія та уродинамічне дослідження відображають функціональний стан нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, є об'єктивним критерієм для діагностики, вивчення причин та патофізіологічних механізмів формування поєднаної патології. Клінічно, електроміографічно, уродинамічно виділено 4 основні групи хворих з нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Одержані результати були основою для обгрунтування принципів диференційного підходу до лікування хворих.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок із поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. У дослідження були включені 30 жінок, оцінювання ефективності лікування яких проводили за допомогою клінічних та електроміографічних обстежень. Установлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки у випадку їх поєднаної патології. Отримані результати були підставою для обгрунтування принципів диференційованого лікування хворих із ПНГП нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, що надало можливість підвищити ефективність лікування. Зроблено висновок, що консервативне лікування пацієнтів даної категорії за допомогою електростимуляції є ефективним.